опух

Значення в інших словниках

1. опух — о́пух іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. опух — -у, ч. Хворобливий набряк тканини тіла; пухлина. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опух — О́ПУХ, у, ч. Хворобливий набряк тканини тіла; пухлина. Опух не є суто місцевим, ізольованим процесом; це – лише основний зовнішній прояв загального захворювання організму – опухової хвороби (з наук. літ.); * Образно. Реакція. Злидні і зло розповзаються в опух (Л. Первомайський). Словник української мови у 20 томах
4. опух — ПУХЛИ́НА (болюче припухле місце на тілі), О́ПУХ, ПІДПУ́ХЛИНА, ПІДПУ́ХЛІСТЬ, ПРИПУ́ХЛІСТЬ. Пухлина спала, хоч біль ніяк не проходив (М. Олійник); Молодиця помаленьку розв'язувала ногу, і Люба далі побачила червоний опух (Олена Пчілка). — Пор. на́бряк. Словник синонімів української мови
5. опух — О́ПУХ, у, ч. Хворобливий набряк тканини тіла; пухлина. Опух не є суто місцевим, ізольованим процесом; це — лише основний зовнішній прояв загального захворювання організму — опухової хвороби (Курс патології, 1956, 149); *Образно. Реакція. Злидні і зло розповзаються в опух (Перв., І, 1958, 143). Словник української мови в 11 томах
6. опух — Опух, -ху м. Опухоль. Драг. 29. Г. Барв. 222. Опух пішов за долоню, мало не до ліктика. Г. Барв. 530. Нехай вона вийме жало, рану залиже, опух потушить. Чуб. І. 122. Словник української мови Грінченка