очманіти

док., одуріти, очамріти, очмаріти, очуманіти, отуманіти, ошаліти, обезглуздіти, жм. наїстися маку; пор. ЗБОЖЕВОЛІТИ.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. очманіти — очмані́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. очманіти — -ію, -ієш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. очманіти — ОЧМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або діяти, рухатися; одуріти. Мчить .. ошалілий Кульбака, геть очманів від радощів, що вирвався на волю (О. Словник української мови у 20 томах
  4. очманіти — ЗДУРІ́ТИ розм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИ розм., ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ розм., ОЧМАНІ́ТИ розм., ОЧАМРІ́ТИ розм., ОЧМАРІ́ТИ розм., ЗАЧМЕЛІ́ТИ розм., ОШАЛІ́ТИ розм., ОЧУМІ́ТИ розм., УЧА́ДІТИ (ВЧА́ДІТИ) розм. Словник синонімів української мови
  5. очманіти — ОЧМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти. Сафрон, очманівши од переляку і злості, плутався під ногами бандитів (Стельмах, II, 1962, 203); — Очманів хлопець, та й годі... Словник української мови в 11 томах
  6. очманіти — Очмані́ти, -ні́ю, -єш гл. Очумѣть. Чи він очманів, чи що з ним діється. Полт. у. Словник української мови Грінченка