поговір

Значення в інших словниках

1. поговір — (недоброзичливе обговорення чиєїсь поведінки) мн.: пересади, розмови, перегуди, балачки, (поширення неправдивих чуток) поголос, поголоска, слава (пішла). Словник синонімів Полюги
2. поговір — погові́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. поговір — див. наклеп Словник синонімів Вусика
4. поговір — [погоув’ір] -говору, м. (на) -говор'і, мн. -говорие, -говор'іў Орфоепічний словник української мови
5. поговір — -вору, ч. Свідомо неправдива або викликана необізнаністю з фактами чутка, звістка про кого-, що-небудь; плітка. || Поширення таких чуток, звісток; пересуди. || Недобра слава; поголоска. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. поговір — Погові́р, -во́ру; -во́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. поговір — ПОГОВІ́Р, во́ру, ч. Свідомо неправдива або викликана необізнаністю з фактами чутка, звістка про кого-, що-небудь; плітка. Дехто жалів Параскіцу, уважаючи її офірою поговорів (М. Словник української мови у 20 томах
8. поговір — ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн. Словник синонімів української мови
9. поговір — ПОГОВІ́Р, во́ру, ч. Свідомо неправдива або викликана необізнаністю з фактами чутка, звістка про кого-, що-небудь; плітка. Дехто жалів Параскіцу, уважаючи її офірою поговорів (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
10. поговір — Погові́р, -во́ру м. Толки, сплетни, пересуды. На Тетяну поговір, що Тетяна вмерла: вона лежить на печі, і ноги задерла. Ном. А на мене молодую поговір та слава. Мет. 85. Як ми любилися, та й не побралися, слави-поговору понабіралися. Мет. 84. Словник української мови Грінченка