пожитки

Значення в інших словниках

1. пожитки — мн. (поблажливо про власне незначне майно) манаття, розм. збіжжя// хатні речі. Словник синонімів Полюги
2. пожитки — пожи́тки множинний іменник розм. Орфографічний словник української мови
3. пожитки — -ів, мн., розм. Дрібне майно, хатні речі. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пожитки — ПОЖИ́ТКИ, ів, мн., розм. Дрібне майно, хатні речі. Родички зносили свої дрібні пожитки, скриньки.., свої торбинки (І. Нечуй-Левицький); Дома в Костя Григоровича сьогодні вкладаються з пожитками, готуються до від'їзду (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
5. пожитки — МАЙНО́ (речі, які комусь належать на правах власності), ДОБРО́, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ТКИ, СТА́ТКИ, МАЄ́ТОК розм., МАЄ́ТНІСТЬ розм., ВЖИ́ТОК (УЖИ́ТОК) заст., ФОРТУ́НА заст.; ЗБІ́ЖЖЯ (хатні, господарські, особисті речі); НА́ДІБОК, СКАРБ розм. (перев. Словник синонімів української мови
6. пожитки — ПОЖИ́ТКИ, ів, мн., розм. Дрібне майно, домашні речі. Родички зносили свої дрібні пожитки, скриньки.., свої торбинки (Н.-Лев., І, 1956, 313); Дома в Костя Григоровича сьогодні вкладаються з пожитками, готуються до від’їзду (Гончар, IV, 1960, 32). Словник української мови в 11 томах