покірливий

Неремсти вий, смиренний, (в усім) слухняний, п. шовковий; (слуга) уклінний; (річку) упокорений.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

покірливий — (який завжди слухається когось) смирний, покірний, безвідмовний. Словник синонімів Полюги
покірливий — див. покірний; слабодухий Словник синонімів Вусика
покірливий — -а, -е. Те саме, що покірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
покірливий — покі́рливий прикметник Орфографічний словник української мови
покірливий — ПОКІ́РЛИВИЙ, а, е. Те саме, що покі́рний. Лукина пішла через греблю з Іваном, наче покірлива овечка (І. Нечуй-Левицький); Покірливі були [якути], плохі, боялись кожного (Леся Українка); Жанна стала тихою й покірливою, примушувала себе робити все так, як того хотів Борис (М. Ю. Тарновський). Словник української мови у 20 томах
покірливий — покі́рненьке (покі́рливе) теля́тко, ірон. Слухняна, безвідмовна людина. Краще, мабуть, буде повестись перед комісією на вже випробуваний манір — покірненьким телятком, ангелочком: комісії люблять, щоб перед ними стелився, щоб аж погладити себе дав (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
покірливий — Покі́рливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
покірливий — ПОКІ́РЛИВИЙ, а, е. Те саме, що покі́рний. Лукина пішла через греблю з Іваном, наче покірлива овечка (Н.-Лев., III, 1956, 344); Покірливі були [якути], плохі, боялись кожного (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
покірливий — Покірливий, -а, -е Смирный, кроткій. Покірлива дитина. Душі покірливі. К. Досв. 117. Словник української мови Грінченка