померти

Значення в інших словниках

1. померти — поме́рти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. померти — [помертие] поумру, -мреш, -мреимо, -мреите; нак. -мри, поумр'іт' Орфоепічний словник української мови
3. померти — див. помирати. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. померти — ПОМЕ́РТИ див. помира́ти. Словник української мови у 20 томах
5. померти — син. боти (коні) двинути, відкинути хвоста, жмурика (в жмурка) зіграти, заробити сосновий костюм, зіграти в дерев'яний бушлат, зістрибнути, кинутися, костюм (дерев'яний костюм, дерев'яний бушлат, макінтош) одягти, ласти склеїти, скопититися. Словник жарґонної лексики української мови
6. померти — вмира́ти (помира́ти) / вме́рти (поме́рти) зо́ смі́ху. Дуже сміятися. Чітко буде видно на ній (кіноплівці), як виходять на дистанцію люди в мішках, біжать, плутаються, падають, а судді-вчительки та шефи з морського порту вмирають зо сміху. Фразеологічний словник української мови
7. померти — УМЕ́РТИ (ВМЕ́РТИ) (про людину — перестати жити), ПОМЕ́РТИ, СКОНА́ТИ, ВІДІЙТИ́ заст., ПЕРЕСТА́ВИТИСЯ заст., ВИ́ТЯГТИСЯ розм., КІНЧИ́ТИСЯ розм., СКІНЧИ́ТИСЯ розм., СКАПУ́СТИТИСЯ розм., СКАПУ́ТИТИСЯ розм., ДІЙТИ́ розм., ОДУБІ́ТИ зневажл., ОДУБИ́ТИСЯ зневажл. Словник синонімів української мови
8. померти — Поме́рти, помру́, помре́ш, -мру́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. померти — ПОМЕ́РТИ див. помира́ти. Словник української мови в 11 томах
10. померти — Померти, мру́, мреш гл. Умереть, помереть. Як помру, а ти будеш жива, прийди, подивися, де моя могила. Чуб. V. 147. Словник української мови Грінченка