потуга

(у праці) зусилля, напруження, натуга; (військова) сила, міць, могуття, могутність, потужність; З. військо, полчища; Г. держава, (могутня) надпотуга.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

потуга — поту́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
потуга — див. біда; сила Словник синонімів Вусика
потуга — [поутуга] -гие, д. і м. -уз'і, мн. -угие, -уг Орфоепічний словник української мови
потуга — -и, ж. 1》 Велике зусилля, напруження м'язів при якій-небудь роботі, якомусь рухові. || тільки мн. Скорочення м'язів черевного преса під час родів. 2》 тільки мн., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
потуга — ПОТУ́ГА, и, ж. 1. Велике зусилля, напруження м'язів при якій-небудь роботі, якомусь рухові. Гей, закипіла на нивах робота! Косе [косить] і в'яже до поту біднота. Косе і день вона, косе і другий, Гнеться і в'ється, як гад од потуги (Я. Словник української мови у 20 томах
потуга — Сила, могутність, ополчення Словник застарілих та маловживаних слів
потуга — ВІ́ЙСЬКО (сукупність озброєних загонів, військових підрозділів), А́РМІЯ, СИ́ЛИ (СИ́ЛА рідше) з означ., ПОЛКИ́ мн., поет., РАТЬ іст., поет., ДРУЖИ́НА іст., поет., ПОТУ́ГА заст.; ЗБРО́ЙНІ СИ́ЛИ (держави); ВО́ЇНСТВО, ПО́ЛЧИЩЕ, НАВА́ЛА, ОРДА́ зневажл. Словник синонімів української мови
потуга — Поту́га, -ги, -зі; -ту́ги, -ту́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
потуга — ПОТУ́ГА, и, ж. 1. Велике зусилля, напруження м’язів при якій-небудь роботі, якомусь рухові. Гей, закипіла на нивах робота! Косе [косить] і в’яже до поту біднота. Косе і день вона, косе і другий, Гнеться і в’ється, як гад од потуги (Щог. Словник української мови в 11 томах
потуга — Потуга, -ги ж. 1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Єв. Мр. IX. І. Перемогла б нечисту силу ти пречистою потугою своєю. К. Дз. 166. 2) Военная сила, войско. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга. Словник української мови Грінченка