ракло

Значення в інших словниках

1. ракло — ракло́ іменник чоловічого роду, істота вульг. Орфографічний словник української мови
2. ракло — -а, ч., заст. Злодій, бандит. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ракло — РАКЛО́, а́, ч., вульг. Злодій, бандит. [Палажка:] Казала я Химці: не вір раклові (Панас Мирний); – Дурненька... Я що – лежебока? Чи якийсь ракло? Шофер! Першого класу!.. (Я. Гримайло). Словник української мови у 20 томах
4. ракло — (-а) ч. 1. крим. Босяк. БСРЖ, 500; СЖЗ, 87; ЯБМ, 2, 280. Словник жарґонної лексики української мови
5. ракло — ЗЛО́ДІЙ (той, хто займається розкраданням чиєї-небудь власності), КРАДІ́Й, ШАХРА́Й, РАКЛО́ вульг.; РОЗКРАДА́Ч чого, ТОРБОХВА́Т зневажл. (перев. щодо розкрадання громадської власності); ЗЛО́МЩИК (той, хто здійснює крадіж зі зломом). Словник синонімів української мови
6. ракло — Ракло́, -ла́; -ло́ві; ра́кла, ра́клів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ракло — РАКЛО́, а́, ч., вульг. Злодій, бандит. [Палажка:] Казала я Химці: не вір раклові (Мирний, V, 1955, 251); — Дурненька… Я що — лежебока? Чи якийсь ракло? Шофер! Першого класу!.. (Грим., Незакінч. роман, 1962, 278). Словник української мови в 11 томах
8. ракло — Ракло́, -ла м. Босякъ. Харьк. У нас у Харькові так завелось, що коли де кучка народу збереться, то вже між гущу і ракло втреться. Харьк. Словник української мови Грінченка