різнити

Значення в інших словниках

1. різнити — різни́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. різнити — -ню, -ниш, недок., розм. 1》 перех. Робити різницю між ким-, чим-небудь; відрізняти одне від одного. 2》 перех. Викликаючи ворожнечу, чвари між ким-небудь, роз'єднувати. 3》 неперех., рідко. Те саме, що різнитися 1). 4》 неперех., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. різнити — Ріжнити, виріжнювати, виріжнити, повиріжнювати, відріжнювати, відріжнити, повідріжнювати, поріжнювати, поріжнити, розріжнювати, розріжнити, порозріжнювати, ріжноманітніти, зріжноманітнювати, зріжноманітніти, уріжноманітнювати, уріжноманітніти Словник чужослів Павло Штепа
4. різнити — РІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., розм. 1. кого, що. Робити різницю між ким-, чим-небудь; відрізняти одне від одного. Різнити козлищ від овець – Нехитра Богова наука... (М. Словник української мови у 20 томах
5. різнити — ВІДРІЗНЯ́ТИ (бачити кого-, що-небудь у його відмінностях від інших, помічати за якимись ознаками), РОЗПІЗНАВА́ТИ, РОЗРІЗНЯ́ТИ, РОЗРІ́ЗНЮВАТИ, РІЗНИ́ТИ розм. — Док.: відрізни́ти, розпізна́ти, розрізни́ти. Словник синонімів української мови
6. різнити — РІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., розм. 1. перех. Робити різницю між ким-, чим-небудь; відрізняти одне від одного. Різнити козлищ від овець — Нехитра богова наука… (Рильський, Поеми, 1957, 186); Хоч багато що різнить вас, багато між вами несхожого... Словник української мови в 11 томах
7. різнити — Різни́ти, -ню́, -ни́ш гл. 1) Не быть въ согласіи съ кѣмъ, чѣмъ, отдѣлять отъ, идти врозь. Не можна теж запевнять, що і в таких людей, як Марко Вовчок не різнить дещо з народньою мовою. О. 1861. IV. 33. 2) Въ хоровомъ пѣніи, въ оркестрѣ: фальшивить. Словник української мови Грінченка