сатисфакція

Задоволення, вдоволення; п! КОМПЕНСАЦІЯ.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сатисфакція — Сатисфа́кція: — відшкодування [XIX] Рівночасно він повідомив їх обох про кинену на них екскомуніку з тим додатком, що вона тяжітиме на них доти, доки вони не дадуть відповідної сатисфакції за зроблений... Словник з творів Івана Франка
  2. сатисфакція — сатисфа́кція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. сатисфакція — Сатисфа́кція. Задоволення, втіха. Я не знаю, чи Ви читали цей лист і опис, я мав велику втіху, сатисфакцію, було мені тепло на серці (Арт., VII. 1933) // пол. satysfakcja — задоволення, втіха. Українська літературна мова на Буковині
  4. сатисфакція — [сатиесфакц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  5. сатисфакція — -ї, ж., заст. 1》 У богослов'ї католицизму – задоволення, що його нібито дістає Бог, караючи людей за гріхи. 2》 Почуття приємності; задоволення. 3》 У феодально-дворянському побуті – утамування почуття образи, перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сатисфакція — Задовілля, задоволення, вишкодові, винагорода Словник чужослів Павло Штепа
  7. сатисфакція — САТИСФА́КЦІЯ, ї, ж., заст. 1. Почуття приємності; задоволення. Розуміється, більше бажано, щоб свої люди уміли цінити Вас як слід, але деяка сатисфакція мусить бути і в пошані чужих (М. Словник української мови у 20 томах
  8. сатисфакція — сатисфа́кція (лат. satisfactio, від satisfacio – задовольняю, вибачаюсь) 1. У богослов’ї католицизму задоволення, яке нібито дістає бог, караючи людей за «гріхи». 2. У феодально-дворянському побуті задоволення, що дається ображеному у формі поєдинку, дуелі. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. сатисфакція — Сатисфа́кція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. сатисфакція — САТИСФА́КЦІЯ, ї, ж., заст. 1. Почуття приємності; задоволення. Розуміється, більше бажано, щоб свої люди уміли цінити Вас як слід, але деяка сатисфакція мусить бути і в пошані чужих (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. сатисфакція — рос. сатисфакция 1. У вищих суспільних, ділових колах вчинення особою, що спричинила моральні чи інші збитки (понизила імідж, принизила честь) іншій людині, зворотних дій (прилюдне вибачення, відкликання оприлюдненої негативної інформації, матеріальне відшкодування). Eкономічна енциклопедія