тупак

Значення в інших словниках

1. тупак — тупа́к 1 іменник чоловічого роду сокира тупа́к 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
2. тупак — див. дурний Словник синонімів Вусика
3. тупак — див. дурак, ідіот, недоумок Словник чужослів Павло Штепа
4. тупак — ТУПА́К, а́, ч. 1. Велика тупа сокира; // Затуплене знаряддя (про ніж, сокиру і т. ін.). 2. перен., розм. Про тупу, розумово обмежену людину. – Нечулі, обмежені тупаки. Сліпі кроти. Не вміють вони підійти до дитини! (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
5. тупак — А, ч. Обмежена, недалека людина. Тупак він і все: йому з двадцятого разу не поясниш. Словник сучасного українського сленгу
6. тупак — -а, ч. 1》 Велика тупа сокира. || Затуплене знаряддя (про ніж, сокиру і т. ін.). 2》 перен., розм. Про тупу, розумово обмежену людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. тупак — СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал. Словник синонімів української мови
8. тупак — ТУПА́К, а́, ч. 1. Велика тупа сокира; // Затуплене знаряддя (про ніж, сокиру і т. ін.). 2. перен., розм. Про тупу, розумово обмежену людину. — Нечулі, обмежені тупаки. Сліпі кроти. Не вміють вони підійти до дитини! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 354). Словник української мови в 11 томах
9. тупак — Тупак, -ка м. 1) Тупое орудіе. Шейк. Вх. Зн. 71. 2) Тупой человѣкъ. Шейк. Вх. Зн. 71. Словник української мови Грінченка