чарівливий
Повен чару <�чарів>, р. чарівкий, зап. чаруючий, (сон тощо) ЧАРІВНИЙ
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чарівливий — див. вродливий Словник синонімів Вусика
- чарівливий — ЧАРІВЛИ́ВИЙ, а, е. 1. заст. Який містить у собі чари (у 1, 2 знач.). Залишила Віра бабі карбованці, напувала Прохора отим питвом чарівливим, потай підмішуючи його в страви (А. Шиян); [Майя:] Ну, Івасику, прощай! Що сказала – пам'ятай. Словник української мови у 20 томах
- чарівливий — чарівли́вий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- чарівливий — -а, -е. 1》 заст. Який містить чари (у 1, 2 знач.). 2》 Який впливає чарами (у 3 знач.). || Який є наслідком впливу таких чарів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чарівливий — ПРИВА́БЛИВИЙ (який притягає до себе, викликає захоплення своїми якостями, властивостями, зовнішнім виглядом тощо), ПРИВА́БНИЙ рідше, ВАБЛИ́ВИЙ, ВА́БНИЙ, ЗВАБЛИ́ВИЙ, ЗВА́БНИЙ, ПОВА́БНИЙ, ПРИНА́ДНИЙ, ПРИНА́ДЛИВИЙ рідше, МАНЛИ́ВИЙ, ПРИМА́НЛИВИЙ... Словник синонімів української мови
- чарівливий — Чарівли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чарівливий — ЧАРІВЛИ́ВИЙ, а, е. 1. заст. Який містить у собі чари (у 1, 2 знач.). Залишила Віра бабі карбованці, напувала Прохора отим питвом чарівливим, потай підмішуючи його в страви (Шиян, Баланда, 1957, 177); [Майя:] Ну, Івасику, прощай! Що сказала — пам’ятай. Словник української мови в 11 томах