чарівливий

Повен чару <�чарів>, р. чарівкий, зап. чаруючий, (сон тощо) ЧАРІВНИЙ

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чарівливий — див. вродливий Словник синонімів Вусика
  2. чарівливий — ЧАРІВЛИ́ВИЙ, а, е. 1. заст. Який містить у собі чари (у 1, 2 знач.). Залишила Віра бабі карбованці, напувала Прохора отим питвом чарівливим, потай підмішуючи його в страви (А. Шиян); [Майя:] Ну, Івасику, прощай! Що сказала – пам'ятай. Словник української мови у 20 томах
  3. чарівливий — чарівли́вий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  4. чарівливий — -а, -е. 1》 заст. Який містить чари (у 1, 2 знач.). 2》 Який впливає чарами (у 3 знач.). || Який є наслідком впливу таких чарів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чарівливий — ПРИВА́БЛИВИЙ (який притягає до себе, викликає захоплення своїми якостями, властивостями, зовнішнім виглядом тощо), ПРИВА́БНИЙ рідше, ВАБЛИ́ВИЙ, ВА́БНИЙ, ЗВАБЛИ́ВИЙ, ЗВА́БНИЙ, ПОВА́БНИЙ, ПРИНА́ДНИЙ, ПРИНА́ДЛИВИЙ рідше, МАНЛИ́ВИЙ, ПРИМА́НЛИВИЙ... Словник синонімів української мови
  6. чарівливий — Чарівли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. чарівливий — ЧАРІВЛИ́ВИЙ, а, е. 1. заст. Який містить у собі чари (у 1, 2 знач.). Залишила Віра бабі карбованці, напувала Прохора отим питвом чарівливим, потай підмішуючи його в страви (Шиян, Баланда, 1957, 177); [Майя:] Ну, Івасику, прощай! Що сказала — пам’ятай. Словник української мови в 11 томах