чебрець

Значення в інших словниках

1. чебрець — ЧЕБРЕ́ЦЬ, ю́, ч. Дикоростуча напівкущова медоносна рослина родини губоцвітих, що має пряме стебло (в нижній частині здерев'яніле) з лілувато-рожевими (іноді білими) квітками; використовується в медицині. Швидко заросла могила травою та чебрецем (І. Словник української мови у 20 томах
2. чебрець — чебре́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. чебрець — -ю, ч. Дикоростуча напівкущова медоносна рослина, що має пряме стебло (в нижній частині здерев'яніле) з лілувато-рожевими (іноді білими) квітками; використовується в медицині. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чебрець — Ароматична рослина родини губоцвітих; кореневищний напівкущ; зона помірного клімату пн. півкулі; бл. 35 видів; квітки фіолетові; застосовують у парфумерній промисловості, як приправу (головним чином ч. звичайний) і як лікарську рослину. Універсальний словник-енциклопедія
5. чебрець — ЧЕБРЕ́ЦЬ бот., ЧЕ́БРИК розм., ЧЕ́БЧИК розм. На високій береговині все літо синьо та сумно цвіте чебрець, найменша квітка з-поміж квіток (В. Земляк); Севере, чому квіти, що діставала від тебе, не клала я за образи та не засушувала, як святий чебрик?... Словник синонімів української мови
6. чебрець — Чебре́ць, -рецю́, -це́ві, на -реці́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. чебрець — ЧЕБРЕ́ЦЬ, ю́, ч. (Thymus L.). Дикоростуча напівкущова медоносна рослина, що має пряме стебло (в нижній частині здерев’яніле) з лілувато-рожевими (іноді білими) квітками; використовується в медицині. Швидко заросла могила травою та чебрецем (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
8. чебрець — Чебрець, -цю́ м. раст.: a) Thymus Serpyllum L. ЗЮЗО. І. 176. б) Thymus vulgaris. Анн. 355. Заросла могила травою та чебрецем. Левиц. І. 76. б) — лісовий. Theucrium Chamaedris L. ЗЮЗО. І. 176. Словник української мови Грінченка