1. Словник синонімів Караванського

швиргати

див. КИДАТИ

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. швиргати — див. кидати Словник синонімів Вусика
  2. швиргати — ШВИРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що і без прям. дод., розм. 1. Різко, з силою кидати кого-, що-небудь; шпурляти. Олекса поліз у кут і почав швиргати звідти тріски, суччя, дрова (Г. Хоткевич); – Що-о?... Словник української мови у 20 томах
  3. швиргати — швирга́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  4. швиргати — -аю, -аєш, недок., перех. і неперех., розм. 1》 Різко, з силою кидати кого-, що-небудь; шпурляти. 2》 перен. Швидко, мимохідь, недбало казати, висловлювати щось; кидати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. швиргати — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. швиргати — ШВИРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і неперех., розм. 1. Різко, з силою кидати кого-, що-небудь; шпурляти. Олекса поліз у кут і почав швиргати звідти тріски, суччя, дрова (Хотк., Довбуш, 1965, 386); — Що-о?... Словник української мови в 11 томах
  7. швиргати — Швирга́ти, -га́ю, -єш гл. Швырять. Швиргає з неба лід шматками. К. Псал. 325. Словник української мови Грінченка