експлуатувати

(визискувати когось, привласнювати наслідки чиєїсь праці), тягти (повитягати, витягувати, витягти і т. ін.) [всі] жили (чимало жил) з кого; (змушувати тяжко працювати) висисати кров (сили, соки) з кого; пити (смоктати) кров чию; (нещадно визискувати) здирати (знімати, здіймати, стягати, лупити) шкуру (три шкури, сім шкур, десяту шкуру) з кого; драти (спускати ремінь, реміняччя) з кого; вижимати (видавлювати, вичавлювати) [всі] соки з кого; луску шкребти з кого, рідко; (грабувати – ще) оббирати як сидорову козу кого.

Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони що день більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (Панч, 4, 1982, с. 58); Робітники вболівали за ці підприємства, дарма, що чимало жил повитягали з них капіталісти, чимало за своє життя вони тут сажі наковтались ради чиїхось прибутків (Гончар, 3, 1959, с. 425); Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (Хижняк, Данило Галицький, 1958, с. 28); [Всі гуртом:] Ні, годі вам над нами збиткуватися, годі нашу кров ссати (Франко, 9, 1952, с. 391); – Ото ж шинкарі, що висисають останній сік з нашої України (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 352); – Бюрократ ти нещасний, бездушний індивід!.. Ти звик мою кров пити: по одній підводі всю зиму посилаєш, а мене потім у газету? (Збанацький, 1, 1974, с. 64); А то все думав [Федір:] «Та й жартівливий же який наш пан, пошли йому, боже, здоров’я – жартуючи й шкуру здіймає» (Панас Мирний. 1, 1968, с. 271); [Левко:] Верховодить нами, мов гетьман, дере з кожного шкуру, та ще й дівчат наших чіпа (Старицький, 2, 1964, с. 258); Не чваньтесь, з нас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили (Шевченко, 1, 1963, с. 333); Вижмуть підприємці з таких, як він, соки.., награбують доларів, заюшених кров’ю, а їх, трудівників, згодом виженуть на вулицю (Цюпа, Назустріч долі, 1958, с. 253); [Шкереберть:] Я пускав з торбами вдів і сиріт, я видавлював усі соки з робітників, робив їх рабами своїми (Кротевич, Вибране, 1959, с. 519); Цілий вік з тебе луску шкребли, а ти [Андрій], воле, у плузі йди! (Коцюбинський, 3, 1961, с. 18); – Буває, що й з великої дороги багатіють, а потім смиренниками прикидаються. А загалом, від того, що інших оббирають як сидорову козу, за рахунок найманої праці в пани виходять (Чумак, Три шляхи, 1984, с. 74).