замовкнути

прикусити язик (язика); проковтнути (ковтнути) язик; спинити язик; задержати слово на язиці; защепнути язика на петельку; рот заціпило кому, безос.; потягло язик кому, безос.; (примусити кого-небудь замовчати, зневажл.) заткнути пельку кому; заціп язика кому.

– Покарав мене господь такою жінкою! – трохи не зірвалось в Якима з язика; одначе він прикусив язик і мусив їхати до Серединських (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 298); …Хотів щиро вилаятися з цього, але вчасно прикусив язика (Яновський, 2, 1983, с. 238); Бондар Яцько, мабуть, не чекав на такий страшний вирок, пополотнів, гикнив і ніби проковтнув язик… (Панч, 4, 1982, с. 73); [Солопій:] Та бодай вона [жінка] свій язик замість варениць ковтнула – мені байдужісенько! (Старицький, 2, 1964, с. 315); Кміта пик-мик! та й спинив язика, навіщось закашляв і замовк (Нечуй-Левицький, 7, 1966, с. 419); Він [Микола Джеря] трохи не вимовивсь, що він жонатий, але як глянце на пишні дівочі брови, на молоде палке лице, на хисткий стан, то його слова несамохіть задержались на язиці (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 112); [Степан:] Ти язика защепни на петельку, бо оддубасю так, що аж пір’я з тебе сипатиметься (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 159); Як натякнув я за гроші, зараз моїй Берчисі як рот заціпило. Вже й не гримає й не сердиться! (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 111); [Катерина:] Заткни вже свою пельку та принеси соломи, бачиш, що не стає! (Карпенко-Карий, 3, 1961, с, 280); [Меронія:] Заціп мені язик, святий Мовчало! (Старицький, 2, 1964, с. 416).