запам’ятати

взяти [собі] на розум; закарбувати [собі] в пам’яті; намотати (замотати, закрутити) [собі] на ус (вус, вуса); зарубати [собі] на носі (на умі); убгати [собі] в голову.

Про таке жіноче вередування слухав наш Пархім та й узяв собі на розум (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 473); [Варвара:] І закарбуй собі в пам’яті: можна повернути втрачене здоров’я, можна навіть повернути молодість; двох речей тільки жодна сила людині повернути не може: життя і честі (Галан, 1, 1960, с. 499); Якимівна одразу собі на вуса й намотала, хто тут голова (Дімаров, Якимівна, 1972, с. 267); Якось вона [Тамара] сказала, що хоче бачити мене в цивільному, Я намотав собі на вус і оце… (Коломієць, Кравцов, 1975, с. 114); «Ну, цей чорнобривець ласий і до поросятини, і до чорних брів..,»– подумав Копронідос і замотав собі на вус (Нечуй-Левицький, 5, 1967, с. 333); [Герасим:] Треба це на ус закрутить (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 375); [Халамидник:] Це треба на носі зарубати! (Панас Мирний, 6, 1970, с. 719); Максим зарубав собі на умі, що це мудріше правило на світі, – та й став по йому жити (Панас Мирний, 2, 1969, с. 161); Ту дівчину звали Нимидорою. Піп був сердитий на її неслухняного батька й надавав його дітям таких іменнів, що всі люди на селі ніяк не могли убгати їх собі в голову (Нечуй-Левіцький, 3. 1965, с. 42).