заподіяти собі смерть

покінчити життя самогубством; покінчити з собою; накласти (наложити, зняти) на себе руки.

Тільки на Київщині в одному 1839 році покінчили життя самогубством 39 дівчат кріпачок, зведених панами й офіцерами (Кирилюк, Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, с. 56); І саме тому, що – на випадок катастрофи – у нього було тепер чим покінчити з собою, він почував себе майже в цілковитій безпеці (Гончар, 3, 1959, с. 161); Простуючи на Київ, він [Максим] не переставав думати про Ярину, Не могла вона накласти на себе рук, не такого роду, а вдачі дівчина сміливої (Панч, 4, 1982, с. 153); Ще й так вона довго протягла: другого б роздавило такою вагою нужди та горя або заставило руки на себе наложити; вона ж усе перетерпіла, все перемогла (Панас Мирний, 3, 1969, с. 16); Мене взяли як бранку до світлиці, Сторожею обставили мене, Щоб не могла на себе зняти руки (Старицький, 3, 1964, с. 524).