зворушувати

(розчулювати) брати (хапати, щипати) за душу (за серце) кого; доходити до серця (до душі, до живого) кому; проймати душу чию (серце чиє); (викликати замилування) торкати серце чиє.

Пісня заповнила кімнату, вулицю, весь світ вона брала за душу (Собко, Біле полум’я, 1952, с. 29); Її голосочок… так за серце і бере (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 426); Пісня звучала, хапала за душу, хвилювала, глушила тривогу, збурювала думки, будила сили й бадьорила, кликала в нові бойові походи (Баш, Професор Буйко, 1946, с. 92); Дика радість хапає за серце… (Коцюбинський, 2, 1961, с. 178); Як не зведу докупи своїх думок, беру тоді сопілку і починаю з нею радитись: їй думку свою передам, а вона мені голосом відповість, – хоч і не словами говорить, а за серце щипає (Ляшенко, Блискавиця темної ночі, 1972, с. 42); Видно, слова його дійшли до серця, до душі Петру, розворушили її (Чабанівський, Балканська весна, 1960, с. 357); До живого нікому не доходило: чужа болячка не болить, чужа потилиця не свербить, – тільки бідній матері допекло (Свидницький, Люборацькі, 1955, с. 191); Не пісня – сама її заробітчанська молодість, саме її перше кохання билось живим співом, гарячими хвилями горнулось в груди, проймало, краяло душу. Незчулася, як сльози бризнули з очей. (Гончар, 2, 1959, с. 175); Не торкала якось мого серця дика краса південної бурі (Коцюбинський, 1, 1955, с. 177). Пор.: хвилювати.