здійснити щось несподіване

викинути коника; викинути коліно (колінце); викинути (встругнути, втнути, удрати) штуку; викинути фокус.

Твій Петро викинув такого коника в класі, що тільки дивись (Збанацький, 1, 1974, с. 322); [Микита:] І не собака ж наш кошовий, яке коліно викинув (Кропивницький, 5, 1959, с. 529); Ті дурні дівчиська здатні викидати які завгодно колінця від ревнощів (Козаченко, Сальвія, 1959, с. 177); – Де ти взяв цю дерев’яну ковбасу? Це ж звичайнісінька гілка берези, тільки закручена і часником натерта!.. – Володя так і покотився зо сміху. Це він таку штуку викинув (Кравченко, Квіти і колючки, 1959, с. 35); Тим часом як старий Прокопович показував Балабусі образи, Онися встругнула й справді Балабусі штуку (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 59); – Невже він не помічає, що я повзу? А може, просто вичікує? Ну, я з ним зараз втну штуку! (Загребельний, Європа – 45, 1959, с. 51); [Борис (дуже стривожений):] Оказія, брат! Чуєш, мати запевняє, що буцімто я вчора об’яснився перед Ізмайловою?! [Горнов:] Удрав штуку… Яка ж то Ізмайлова? (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 171); – Сагайдак знову фокуси викидає… і що він собі думає, не знаю (Добровольський, Тече річка невеличка, 1961, с. 301).