зневіритися

(стати пасивним, бездіяльним) занепасти (упасти) духом; опустити руки (крила, вуха); махнути рукою на кого, що.

– Так, граф Сольський, – хитнула головою дружина. – Як він упав духом… Переді мною, перед жінкою він плаче і пророкує, що ми всі загинемо (Стельмах, 1, 1982, с. 625); Горе тим, хто втратить мужність, занепаде духом (Цюпа, Через терни до зірок, 1986, с. 5); Зовсім занепав духом, опустив руки і хтозна, як повівся б Іван, коли б щаслива думка не освітила мозок (Збанацький, Пригоди Івана Коструба, 1984, с. 66); З натури нечепурна, неохайна, Олександра зовсім опустила руки (Коцюбинський, 1, 1961, с. 26); [Безродний:] Знаєте, Марусю, якби не ви, давно б у мене опустилися крила (Старицький, 3, 1964, с. 482); – Так і сказав.., неначе вистрелив.., а я питаю, жартуючи: «Це так як в казці казали гуси Івасеві-Телесикові, що сидів на дереві в дворі в Змії?..» А він каже: «Еге!» Я й вуха опустив, – сказав Добриловський (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 236); Після цього на нього махнули рукою: сам про себе дбай (Гончар, 4, 1960, с. 364).