на згадку

(щоб пам’ятати, не забувати про кого-, що-небудь) на згад; на пам’ять; на спогад; на [добрий] спомин; на незабудь.

В двадцятім віці сорок третій рік тут [над Дніпром] прогримів і залишив на згадку те, що святинею засяє віддалік тобі, багатий славою нащадку (Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, с. 13); І тепер – вікам на згад – місто, Леніним натхненне, де родилась влада Рад, – гордо зветься: Ленінград! (Нехода, Ми живемо на Україні, 1960, с. 123); Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам’ять нащадкам… Художник охоче згодився і за кілька хвилин увічнив Хому на аркуші цупкого паперу (Гончар, 3, 1959, с. 230); Анка хутко зняла з себе з грудей значок КІМу і приколола його до дідової сорочки. – Це на спогад… від мене, діду (Донченко, 2, 1956, с. 59); – Прийміть, любий наш пане директоре, цей скромний дарунок на спомин від вдячних учениць! (Мартович, Твори, 1954, с. 196); – Візьміть оцю оптику від мене на добрий спомин. Таких окулярів у Києві небагато… – Спасибі, – просто і весело відповіла Тоня (Собко, Матвіївська затока, 1962, с. 10); А пастушок на незабудь дав голосну жалійку в путь, оту, що сам різьбив на лузі (Нагнибіда, Вибране, 1957, с. 177).