нетерпеливитися

(виявляти нетерпіння) бере (брала, взяла, охопила, розбирала і т. ін.) нетерплячка кого; горіти нетерпінням; згоряти від (з) нетерпіння (нетерплячки); жерла (мучила) нетерплячка кого; (дуже хочеться щось зробити) руки сверблять (свербіли) у кого, кому; аж жижки трясуться (трусяться, трусилися, затрусилися, задрижали) у кого; (втрачати терпіння) терпець увірвався (урвався, уривається) кому; тратити (втрачати, втратити і т. ін.) терпеливість (терпець): терпцю немає (нема, не стає, не стало і т. ін.) в кого.

Було знать, що писаршу брала нетерплячка щось сказать чоловікові: вона аж зайорзала, засовалась на стільці (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 159); Його [пана] взяла нетерплячка зараз побігти до старої Качурихи (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 53); Оксана Сергіївна прискорила кроки, – тепер, поблизу домівки, її охопила нетерплячка (Яновський, 2, 1954, с. 65); Згораю з нетерпіння колись побачити автора славетної «Енеїди» (Полторацький, Дитинство Гоголя, 1954, с. 14); Микола згоряє від нетерплячки (Полторацький, Дитинство Гоголя, 1954, с. 104): Сергій теж мовчав, хоч його жерла нетерплячка послухати оповідання із життя Дороша (Тютюнник, Вир, 1964, с. 166); І як зустрінеш було де попа нашого, то так руки сверблять, ну до того сверблять підбігти, підняти рясу та хоч одним оком глянути, чи він у штанях (Остап Вишня, 1, 1974, с. 31); [Богун:] Ну так хутчій, бо вже сверблять і руки! (Старицький, 4, 1964, с. 61); У Тимоша аж жижки затряслися – так кортіло поквитатися з п’яницями (Колесников, Коли розвіється туман, 1962, с. 102); Всім паничам хотілося танцювати, аж жижки трусилися. Вся молодіж пішла заразом у танець (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 158); – Я довго терпіла, але в мене вже терпець увірвався (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 157); Ганжі зрештою, видно, таки урвався терпець. – Годі! – стукнув кулаком по столу. – Досить з мене ваших нотацій! (Гончар, 2, 1959, с. 103); [Орест (тратить терпеливість):] А се уже проти чого? Чи не собі самому ви читаєте мораль..! (Леся Українка, 3, 1976, с. 36); Матвій спочатку заспокоював їх, а далі й сам почав втрачати терпець (Микитенко, 2, 1957, с. 374); Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Де се видано? Що се за чоловік? До хати його й псами не заженеш (Коцюбинський, 1, 1955, с. 29).