1. Словник фразеологічних синонімів

оженитися

(про хлопця, чоловіка) узяти за дружину (жінку, жону); узяти за себе; узяти собі дружину; взяти заміж кого; розплести косу кому, нар.-поет.; зав’язати хустку (косу) кому, нар.-поет.

Він узяв собі дружину, маленьку, кволу, але щиру до роботи жінку (Чорнобривець, Визволена земля, 1959, с. 42); [Калеб:] Так, брате Джошує, хай прийде Дженні і скаже нам, чи обіцяв їй Річард її узяти за жону (Леся Українка, 3, 1952, с. 66); – Нене, – каже [Тиміш], – полюбив я дівчину, хочу її за себе взяти; благословіть мене (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 51); Візьму заміж [дівчину] за себе (Словник Грінченка, 3, с. 210); Не вернеться чорнобривий Та й не привітає, Не розплете довгу косу, Хустку не зав’яже (Шевченко, 1, 1951, с. 4); Той мене пригорне, хто косу зав’яже! (Руданський, 1, 1972, с. 61).

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оженитися — ожени́тися дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. оженитися — [ожеинитиес'а] -н'ус'а, ожениес':а, ожениец':а, ожен'ац':а; нак. -нис'а, -н'іц':а Орфоепічний словник української мови
  3. оженитися — оженюся, оженишся, док., на кому, рідко з ким і без додатка. Узяти шлюб (про чоловіка); одружитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оженитися — ОЖЕНИ́ТИСЯ, оженю́ся, оже́нишся, док., на кому, з ким і без дод. Узяти шлюб (про чоловіка); одружитися. Кинув [Сергій] університет, оженився з простенькою міщанською дівчиною (І. Нечуй-Левицький); Перед самою війною оженився Бабенко на якійсь сільській вчительці (М. Руденко). Словник української мови у 20 томах
  5. оженитися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн. Словник синонімів української мови
  6. оженитися — ОЖЕНИ́ТИСЯ, оженю́ся, оже́нишся, док., на кому, рідко з ким і без додатка. Узяти шлюб (про чоловіка); одружитися. Кинув [Сергій] університет, оженився з простенькою міщанською дівчиною (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. оженитися — Ожени́тися, -ню́ся, -нишся гл. — з ким. Жениться. Як з дороги повернуся, то з тобою оженюся. Чуб. V. 4. Я, каже, з тобою оженюсь. Г. Барв. 58. Оженився з тією дівкою. Грин. І. 183. Словник української мови Грінченка