балакуха

(та, що любить поговорити) говоруха, (швидко і з особливою інтонацією) щебетуха, цокотуха, сорока, зневажл.: пустомеля, базіка, торохтійка, тарахкало, талалайка, ляскуха, (зі сваркою) пащекуха.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балакуха — балаку́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. балакуха — -и, розм. Жін. до балакун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. балакуха — БАЛАКУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до балаку́н. – Яка чудесна ця балакуха господиня! (О. Іваненко); Задзвонив дзвінок – здригнув її. Не питаючись, хто й чого, відчинила двері. Стояла двірничиха. У фартуху. Звичайна собі балакуха (Б. Харчук). Словник української мови у 20 томах
  4. балакуха — БАЛАКУ́Н розм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Н розм., ЛЕПЕТУ́Н розм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше, ЛЕПЕ́ТЯ діал.; БАЛЯНДРА́СНИК розм., БАЛАГУ́Р розм. рідше (той, хто любить багато говорити, пересипаючи мову жартами); ТОРОХТІ́Й розм. Словник синонімів української мови
  5. балакуха — БАЛАКУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до балаку́н. Словник української мови в 11 томах