безсоромник

(той, хто не відчуває сорому за свої негативні вчинки) безстидник, розм. соромітник, (з виявом презирства до всього) цинік.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безсоромник — безсоро́мник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. безсоромник — Соромітник, нахаба, безличник, безстидник, (прогнилий) цинік. Словник синонімів Караванського
  3. безсоромник — -а, ч. Людина, що не має сорому, порушує правила пристойності; безстидник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безсоромник — БЕЗСОРО́МНИК, а, ч. Людина, що не має сорому, порушує правила пристойності; безстидник. – А чого ж ти лізеш, безсоромнику? Рад, що саму дівчину застукав у полі, то вже й лізе!.. – каже вона (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  5. безсоромник — див. нахабний Словник синонімів Вусика
  6. безсоромник — БЕЗПУ́ТНИК розм. (той, хто поводиться легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), ЛЕДА́ЩО зневажл. (Сестра Серахвима:) Отак вона завжди: як п'яницю, то й криє, безпутника якого, то й покриває (Панас Мирний); — Вони, мене не знавши, подумають... Словник синонімів української мови
  7. безсоромник — БЕЗСОРО́МНИК, а, ч. Людина, що не Має сорому, порушує правила пристойності; безстидник. — А чого ж ти лізеш, безсоромнику? Рад, що саму дівчину застукав у полі, то вже й лізе!.. — каже вона (Мирний, І, 1949, 166). Словник української мови в 11 томах