викорінювати

Значення в інших словниках

1. викорінювати — викорі́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. викорінювати — Викорчовувати, корчувати, (зілля) полоти; пор. ВИБАВЛЯТИ. Словник синонімів Караванського
3. викорінювати — [виекоур’ін'уватие] -н'уйу, -н'уйеиш Орфоепічний словник української мови
4. викорінювати — -юю, -юєш і викоріняти, -яю, -яєш, недок., викоренити, -ню, -ниш, док., перех. Дощенту винищувати, усувати кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. викорінювати — ВИКОРІ́НЮВАТИ, юю, юєш, ВИКОРІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́КОРЕНИТИ, рідко ВИ́КОРІНИТИ, ню, ниш, док., кого, що. Винищувати, усувати кого-, що-небудь. Словник української мови у 20 томах
6. викорінювати — див. нищити Словник синонімів Вусика
7. викорінювати — ВИКОРІ́НЮВАТИ (дощенту знищувати що-небудь), ВИКОРІНЯ́ТИ, ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ. — Док.: ви́коренити, ви́корчувати, ви́травити. Завдання сатиричного твору викорінювати пережитки тоталітаризму; (Марина:) Гвалтом зла не викорениш (М. Словник синонімів української мови
8. викорінювати — Викорі́нювати, -рі́нюю, -рі́нюєш і викоріня́ти, -ріня́ю, -ріня́єш; ви́коренити; -реню, -рениш; ви́корінь, -ріньмо, -ріньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. викорінювати — ВИКОРІ́НЮВАТИ, юю, юєш і ВИКОРІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́КОРЕНИТИ, ню, ниш, док., перех. Дощенту винищувати, усувати кого-, що-небудь. — Але ти директор, адміністратор. Ти повинен твердою рукою, коли бачиш неподобство, викорінювати його (Збан., Малин. Словник української мови в 11 томах
10. викорінювати — Викорінювати, -нюю, -єш сов. в. викоренити, -ню, -ниш, гл. 1) Искоренять, искоренить, вырывать, вырвать съ корнемъ. Що там (на городі) було пирію! Я як пійшла, як стала, як стала, дак і сапою, і граблями, і руками.... так усе викоренила. Г. Барв. 428. Словник української мови Грінченка