городянин

Значення в інших словниках

1. городянин — городя́нин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. городянин — -а, ч., рідко. Житель міста. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. городянин — Міщак, (вона) міщачка, (воно) міщеня Словник чужослів Павло Штепа
4. городянин — ГОРОДЯ́НИН, а, ч. Житель міста. Баштан в його [у нього] великий, славний – людей повно раз у раз – і городян, і селян (Марко Вовчок); Почалася вже осінь, накрапали часом дощі, і городяни кинули ходити в цей сад, що розрісся аж на краю города (Б. Словник української мови у 20 томах
5. городянин — див. житель Словник синонімів Вусика
6. городянин — ГОРОДЯ́НИН (мешканець міста), МІСЬКИ́Й, МІЩА́НИН, МІСТЯ́НИН. Весною, коли в Києві цвітуть каштани, веселий гомін різноголосого натовпу городян не змовкає до самої ночі (О. Словник синонімів української мови
7. городянин — Городя́нин, -на; -дя́ни, -дя́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. городянин — ГОРОДЯ́НИН, а, ч., рідко. Житель міста. Баштан в його великий, славний — людей повно раз у раз — і городян і селян (Вовчок, І, 1955, 309); Місто жило вихідним днем.. Городяни лишали місто, а на їх місце приходили люди з околишніх сіл, запруджуючи вулиці, площі (Томч., Готель.., 1960, 235). Словник української мови в 11 томах
9. городянин — Городянин, -на м. Горожанинъ. Вийшли к йому всі городяне. Чуб. ІІІ. 296. Не йди за крамаря, не йди за городянина. Мир. Пов. II. 75. Словник української мови Грінченка