наслідок

Значення в інших словниках

1. наслідок — на́слідок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. наслідок — Результат, плід, г. вислід; (діяльности) підсумок; прий. НАСЛІДКОМ, (чого) в наслідок, у результаті, як наслідок. Словник синонімів Караванського
3. наслідок — [нас'л'ідок] -дку, м. (ў) -дку, мн. -дкие, -дк'іў Орфоепічний словник української мови
4. наслідок — -дку, ч. 1》 Те, що виходить, випливає з чого-небудь; результат. 2》 у знач. прийм., з род. в., діал. Уживається для зазначення причини, що дала названі в реченні результати. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. наслідок — НА́СЛІДОК, дку, ч. 1. Те, що виходить, випливає з чого-небудь; результат. Ся страшна хороба погана своїми наслідками, коли не доглянути всього як слід (Леся Українка); Я не можу вести далі розмови, коли вона дає несподівані наслідки (В. Словник української мови у 20 томах
6. наслідок — НА́СЛІДОК (те, що виходить, випливає з чого-небудь, зумовлюється якоюсь причиною), ПО́СЛІДОК заст., СКУ́ТОК заст.; РЕЗУЛЬТА́Т, ВИ́СЛІД рідше (кінець, підсумок якої-небудь цілеспрямованої діяльності; рідше — наслідок узагалі); ПІ́ДСУМОК (те... Словник синонімів української мови
7. наслідок — На́слідок, -дку; -дки, -дків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. наслідок — НА́СЛІДОК, дку, ч. 1. Те, що виходить, випливає з чого-небудь; результат. Ся страшна хороба погана своїми наслідками, коли не доглянути всього як слід (Л. Укр., V, 1956, 294); Півдесятка німецьких підбитих машин тепер стояло в балці перед самою дамбою. Словник української мови в 11 томах
9. наслідок — Наслідок, -дку м. Слѣдствіе, послѣдствіе. К. ХП. 13. Словник української мови Грінченка