перевага

Значення в інших словниках

1. перевага — перева́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. перевага — (у чому) вищість, першість, верх, зверхність, п. козир, плюс, жм. сила <н. не наша сила>, кн. переважання; (правова) привілей; мн. ПЕРЕВАГИ, вигоди; пор. ПРІОРИТЕТ. Словник синонімів Караванського
3. перевага — [пеиреивага] -гие, д. і м. -аз'і Орфоепічний словник української мови
4. перевага — -и, ж. 1》 над ким – чим і без додатка. Якість, властивість, що вигідно відрізняє кого-, що-небудь від когось, чогось. || Володіння вищими якостями порівняно з ким-, чим-небудь. 2》 Більша, ніж у кого-небудь, кількість (війська, техніки і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. перевага — ПЕРЕВА́ГА, и, ж. 1. над ким – чим і без прям. дод. Якість, властивість, що вигідно відрізняє кого-, що-небудь від когось, чогось. Волокно сорту “могилівський” має ряд переваг над волокном сорту “томський-ю” (з газ. Словник української мови у 20 томах
6. перевага — ПРА́ВО (обумовлена певними обставинами можливість користуватися чимсь, робити щось); ПРИВІЛЕ́Й, ПЕРЕВА́ГА, ПРЕРОГАТИ́ВА книжн. (особливе, переважне, виключне). Словник синонімів української мови
7. перевага — Перева́га, -ги, -зі; -ва́ги, -ва́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. перевага — ПЕРЕВА́ГА, и, ж. 1. над ким-чим і без додатка. Якість, властивість, що вигідно відрізняє кого-, що-небудь від когось, чогось. Світова соціалістична система має великі переваги над світовою системою капіталізму (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах
9. перевага — Перевага, -ги ж. 1) Перевѣсъ; преимущество. Не дай же їм на суді переваги. К. Іов. 37. 2) гуляти в переваги. Родъ игры: дѣти кладуть на бревно доску и, ставъ на концахъ, качаются. Канев. у. 3) на перевазі стати. Воспротивиться, мѣряться силами. Словник української мови Грінченка