переконання

Значення в інших словниках

1. переконання — перекона́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. переконання — Пересвідчення, погляд, думка, гадка, точка зору, г.опінія; (тверде) певність, впевненість, віра; МН. світогляд; (дія) переконування, переконання. Словник синонімів Караванського
3. переконання — [пеиреиконан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
4. переконання — -я, с. 1》 Дія за знач. переконати, переконувати. 2》 Тверда впевненість, певність у чому-небудь; віра у щось. Мати переконання. Приходити до переконання. 3》 Тверда, міцно усталена думка про що-небудь, погляд на щось. || мн., які, чиї і без означення. Система, сукупність поглядів; світогляд. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. переконання — ПЕРЕКОНА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. перекона́ти, переко́нувати. Вдале, гармонічне поєднання засобів логічного переконання і емоційного впливу сприяє посиленню дієвості публіцистичного твору (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
6. переконання — I. ВІ́РА (наявність твердої певності щодо чого-небудь), УПЕ́ВНЕНІСТЬ, ПЕРЕКОНА́ННЯ. У кого віра в правду є, Той всюди переможе (С. Словник синонімів української мови
7. переконання — Перекона́ння, -ння, -нню, в -нні; -на́ння, -на́нь і -на́ннів, -на́нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. переконання — ПЕРЕКОНА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. перекона́ти, переко́нувати. В боротьбі з пережитками капіталізму у свідомості людей Радянська держава завжди використовувала методи перевиховання і переконання, вважаючи їх дійовим засобом впливу (Наука.. Словник української мови в 11 томах
9. переконання — Перекона́ння, -ня с. Убѣжденіе. Словник української мови Грінченка