1. Словник синонімів Полюги

пристановище

(місце, де можна якийсь час перебути) притулок, пристань, пристанище, приют.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пристановище — пристано́вище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. пристановище — ПРИСТАНОВИСЬКО, укриття, притулок, прихилище, осідок, п. дах, покрівля, ПРИСТАНЬ, причал; (злодіїв) п. тирло; (останнє) ІД. могила; пристання. Словник синонімів Караванського
  3. пристановище — див. оселя; притулок Словник синонімів Вусика
  4. пристановище — -а, с. Місце, де можна укритися, відпочити, знайти притулок і т. ін. || Місце, де хтось живе, мешкає (іноді тимчасово). || чиє, для кого. Місце, де збираються, проводять час люди певного середовища. Шукати пристановище — шукати (знаходити і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пристановище — ПРИСТАНО́ВИЩЕ, а, с. Місце, де можна заховатися, відпочити, знайти притулок і т. ін. В хаті два столи, два тапчани, а пристановища нема, і що ступнеш, то й спіткнешся, – усюди баюри під ногами (Ганна Барвінок); [Кармелюк:] Нема мені долі... Словник української мови у 20 томах
  6. пристановище — оста́ннє пристано́вище чиє, кого. 1. Місце, де хто-небудь похований, де знаходяться чиїсь останки. Він думав про Люду, і жаль стискав йому серце… Хоч би знати, де саме її останнє пристановище (М. Трублаїні); // Місце, де загинуло щось. Фразеологічний словник української мови
  7. пристановище — ПРИТУ́ЛОК (місце, де можна перебути певний час, відпочити, розважитися тощо), ПРИСТАНО́ВИЩЕ, ПРИ́СТАНЬ перев. поет., ПРИЧА́Л перев. поет., ПРИСТА́НИЩЕ розм., ПРИСТАНО́ВИСЬКО розм., ОСІ́ДОК розм., ОБИ́ТЕЛЬ заст., поет., ПРИХИ́ЛИЩЕ заст., ПРИЮ́Т заст. Словник синонімів української мови
  8. пристановище — ПРИСТАНО́ВИЩЕ, а, с. Місце, де можна укритися, відпочити, знайти притулок і т. ін. В хаті два столи, два тапчани, а пристановища нема, і що ступнеш, то й спіткнешся, — усюди баюри під ногами (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
  9. пристановище — Пристановище, -ща с. Пристанище. Був собі безщасний Іван, да такий безщасний, що нема... ніякого пристановища йому ніде. Рудч. Ск. І. 89. Нема йому пристановища, ніхто не приймає. Грин. І. 290. Словник української мови Грінченка