суміжний

Значення в інших словниках

1. суміжний — сумі́жний прикметник Орфографічний словник української мови
2. суміжний — Сусідній, прилеглий, примежний, поміжний; (фах) споріднений, близький. Словник синонімів Караванського
3. суміжний — [сум’іжнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
4. суміжний — СУМІ́ЖНИЙ, а, е. Який межує з ким-, чим-небудь, прилеглий до чогось. На суміжному полі стирчало [жито] догори, рідке та мізерне (М. Коцюбинський); Чути музику й застольні пісні з суміжної зали, де бенкетує Воєвода з гостями (І. Словник української мови у 20 томах
5. суміжний — -а, -е. Який межує з ким-, чим-небудь, прилеглий до чогось. || Розташований поруч; сусідній. || перен. Нерозривно пов'язаний з чим-небудь, близький до чогось. Суміжні виробництва. Суміжні кімнати — кімнати, які мають спільну стіну. Суміжні кути мат. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. суміжний — СУМІ́ЖНИЙ (розташований поряд з чим-небудь), ПРИЛЕ́ГЛИЙ, СУСІ́ДНІЙ, ПОМІ́ЖНИЙ діал. По кількох хвилинах він вийшов у суміжну кімнату (О. Словник синонімів української мови
7. суміжний — Сумі́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. суміжний — СУМІ́ЖНИЙ, а, е. Який межує з ким-, чим-небудь, прилеглий до чогось. На суміжному полі стирчало [жито] догори, рідке та мізерне (Коцюб., І, 1955, 119); Чути музику й застольні пісні з суміжної зали, де бенкетує Воєвода з гостями (Коч. Словник української мови в 11 томах