чередник

Значення в інших словниках

1. Чередник — Чередни́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
2. чередник — Пастух <�череди>, скотар Словник синонімів Караванського
3. чередник — див. пастух Словник синонімів Вусика
4. чередник — ЧЕРЕДНИ́К, а́, ч. Людина, яка пасе череду; пастух. Чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх у череді корів (С. Васильченко); Тимко під'їхав до артільного двору, коли вже зовсім звечоріло і чередник гнав з поля овець (Григорій Тютюнник)... Словник української мови у 20 томах
5. чередник — -а, ч. Людина, яка пасе череду; пастух. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. чередник — ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал. Словник синонімів української мови
7. чередник — Чередни́к, -ка́, -ку́! -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. чередник — ЧЕРЕДНИ́К, а́, ч. Людина, яка пасе череду; пастух. Чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх у череді корів (Вас., II, 1959, 379); Тимко під’їхав до артільного двору, коли вже зовсім звечоріло і чередник гнав з поля овець (Тют. Словник української мови в 11 томах
9. чередник — Чередник, -ка м. Пастухъ стада рогатаго скота. Коли б слухав Бог чередника, то б за літо вся череда видохла. посл. ум. чередничо́к, чередниченько. Словник української мови Грінченка