амбітний

Значення в інших словниках

1. амбітний — Гордовитий [XVIII] П'єр Ругон, захланний егоїст, загарбує в свої руки весь маєток матері і сестер та братів і жениться, щоб ввійти в круги плассанської буржуазії, з дочкою збанкрутованого купця, панною Фелісіте, красунею, здатною блищати в салонах, безмежно амбітною [XVIII] Словник з творів Івана Франка
2. амбітний — амбі́тний прикметник Орфографічний словник української мови
3. амбітний — Самолюбний, гоноровитий, гордий, честолюбний, гонористий; (- мрії) наполеонівський; Р. діткливий, уразливий. Словник синонімів Караванського
4. амбітний — див. спесивий Словник чужослів Павло Штепа
5. амбітний — -а, -е. Самолюбний; гордий; честолюбний. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. амбітний — АМБІ́ТНИЙ, а, е. 1. Самолюбний; гордий; честолюбний. Він був молодий іще, амбітний, бажав життя і його радощів (І. Франко); І сам Карпо Цар, дарма, що був амбітний і гонористий, – раптом став благати Василя Івановича (Ю. Словник української мови у 20 томах
7. амбітний — ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙ розм. (сповнений почуття власної гідності). — Ти не знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (С. Словник синонімів української мови
8. амбітний — Амбі́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. амбітний — АМБІ́ТНИЙ, а, е. Самолюбний; гордий; честолюбний. Він був молодий іще, амбітний, бажав життя і його радощів (Фр., VII, І951, 333); І сам Карпо Цар, дарма, що був амбітний і гонористий, — раптом став благати Василя Івановича (Ю. Янов., II, 1958, 267). Словник української мови в 11 томах