безумовно
I
беззаперечно, безперечно, безсумнівно, вочевидь, допевне, достеменно, запевне, запевно, звичайно, обов'язково, неодмінно, нестеменно, певне, певно
Фразеологічні синоніми: без сумніву; видима річ; відома річ; немає сумніву; очевидна річ; певна річ; поза всяким сумнівом; поза сумнівом; природна річ; цілком імовірно; цілком можливо; як видно; як пить дать; ясна річ
II
див. обов'язково
Джерело:
Словник синонімів української мови Вусика
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безумовно — безумо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- безумовно — 1》 Присл. до безумовний. || у знач. присудк. сл. 2》 у знач. вставн. сл. Уживається для вираження певності в чому-небудь. || Напевне, обов'язково. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безумовно — БЕЗУМО́ВНО. 1. Присл. до безумо́вний. Щось безумовно порочне й хворобливе було в усіх отих гримасах, позах майже всіх постатей .. на картинах (А. Головко); Падалка безумовно був кращим українським художником (О. Довженко); // у знач. пред. Словник української мови у 20 томах
- безумовно — ЗВИЧА́ЙНО вставн. сл. (уживається для підтвердження думки), ПРИРО́ДНО, НАТУРА́ЛЬНО, Я́СНО, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), ПЕ́ВНА РІЧ, РОЗУМІ́ЄТЬСЯ, БЕЗПЕРЕ́ЧНО підсил., БЕЗУМО́ВНО підсил., БЕЗСУМНІ́ВНО підсил., БЕЗ СУ́МНІВУ підсил., ЗВІ́СНО розм. Словник синонімів української мови
- безумовно — Безумо́вно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безумовно — БЕЗУМО́ВНО. 1. Присл. до безумо́вний. Щось безумовно порочне й хворобливе було в усіх отих гримасах, позах майже всіх постатей.. на картинах (Головко, II, 1957, 411); // у знач. присудк. сл. — Може, й справді я тенденційно зараз міркую.. Словник української мови в 11 томах
- безумовно — Безумовно нар. Безусловно. Желех. Словник української мови Грінченка