1. Словник синонімів Вусика

Значення в інших словниках

  1. брязкало — бря́зкало іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. брязкало — -а, с. 1》 Брязкуча дитяча іграшка. || Взагалі предмет, що бряжчить (від ударів або трясіння). || Брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні. || Брязкуча прикраса. 2》 перен., зневажл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брязкало — БРЯ́ЗКАЛО, а, с. 1. Брязкуча дитяча іграшка. На возах діти свистали в закуплені в місті свиставки, калатали глиняними брязкалами (І. Франко); // Взагалі предмет, що бряжчить (від ударів або трясіння). Словник української мови у 20 томах
  4. брязкало — БАЗІ́КА зневажл. (той, хто схильний до довгих, беззмістовних розмов), БАЗІ́КАЛО зневажл., БРЯ́ЗКАЛО зневажл., ПАТЯ́КАЛО зневажл., ТАЛАЛА́Й зневажл., ТОРО́ХКАЛО зневажл., ПРОСТОРІ́КА розм., ШАРМА́НКА зневажл., БАЛАКУ́Н зневажл., ПУСТОМЕ́ЛЯ підсил. зневажл. Словник синонімів української мови
  5. брязкало — БРЯ́ЗКАЛО, а, с. 1. Брязкуча дитяча іграшка. На возах діти свистали в закуплені в місті свиставки, калатали глиняними брязкалами (Фр., VIII, 1952, 364); // Взагалі предмет, що бряжчить (від ударів або трясіння). Словник української мови в 11 томах
  6. брязкало — Брязкало, -ла с. 1) Побрякушка, погремушка. Левиц. Пов. 156. 2) = било 1? Ударивши (при церкви — сторожъ) в брязкало. Мир. Пов. І. 162. 3) Тотъ, кто брякаетъ, бряцаетъ, бренчитъ. Словник української мови Грінченка