1. Словник синонімів Вусика

вибачатися

Виправдуватися, звинятися, перепрошати, перепрошатися, перепрошувати, перепрошуватися, пробачатися

Фразеологічні синоніми: брати свої слова назад; просити вибачення; просити пробачення; просити прощення; просити та перепрошувати

Слова вибачення: Будьте вибачні! Вибачайте! Вибачайте на слові! Вибачайте на цім слові! Вибачте! Даруйте! Даруйте на слові! Звиняйте! Перепрошую! Пробачайте! Пробачте! Простіть! Простіть великодушно! Прошу вибачити! Прошу пробачити!

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибачатися — (просити вибачення в когось) перепрошувати. Словник синонімів Полюги
  2. вибачатися — вибача́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вибачатися — Пробачатися, перепрошувати кого, просити пробачення <�пардону> у кого. Словник синонімів Караванського
  4. вибачатися — Вибачатися, прощати, дарувати, перепрошувати Люди, що не дбають за культуру власної мови, часто помилково кажуть: «Я вибачаюся». Так сказати не можна, бо частка -ся означає себе, отже, виходить, що людина вибачає саму себе, тимчасом як уважає... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. вибачатися — -аюся, -аєшся, недок., вибачитися, -чуся, -чишся, док. Просити вибачення, усвідомлюючи свою провину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вибачатися — ВИБАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́БАЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Просити вибачення. Виходжу я з двору, а Семенюта дякує і вибачається, що нема чого дати за роботу (В. Барка); Знала, що даремно образила подругу. Першою думкою було вибачитись (О. Словник української мови у 20 томах
  7. вибачатися — I. ПЕРЕПРО́ШУВАТИ кого за що і без додатка (просити вибачення), ВИБАЧА́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПРОБАЧА́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПЕРЕПРО́ШУВАТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПЕРЕПРОША́ТИ кого за що і без додатка, діал. Словник синонімів української мови
  8. вибачатися — ВИБАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́БАЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Просити вибачення, усвідомлюючи свою провину. Дуже вибачаюсь, що самому ніколи забігти до Вас (Мирний, V, 1955, 426); Знала, що даремно образила подругу. Першою думкою було вибачитись (Донч., V, 1957, 335). Словник української мови в 11 томах