вигонити

див. виганяти

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигонити — виго́нити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вигонити — див. виганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигонити — ВИГО́НИТИ див. виганя́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. вигонити — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. вигонити — Виго́нити, виго́ню, -ниш; виго́нь, -го́ньте = виганя́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вигонити — ВИГО́НИТИ див. виганя́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. вигонити — Вигонити, -ню, -ниш гл. = виганяти. Спитавсь його: чи не схоче він грошей багато взять, аби тільки він їх не вигонив. Рудч. Ск. І. 62. Скот вигонила із города. Рудч. Ск. І. 194. Словник української мови Грінченка