вигонити
див. виганяти
Джерело:
Словник синонімів української мови Вусика
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вигонити — виго́нити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вигонити — див. виганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигонити — ВИГО́НИТИ див. виганя́ти. Словник української мови у 20 томах
- вигонити — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- вигонити — Виго́нити, виго́ню, -ниш; виго́нь, -го́ньте = виганя́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вигонити — ВИГО́НИТИ див. виганя́ти. Словник української мови в 11 томах
- вигонити — Вигонити, -ню, -ниш гл. = виганяти. Спитавсь його: чи не схоче він грошей багато взять, аби тільки він їх не вигонив. Рудч. Ск. І. 62. Скот вигонила із города. Рудч. Ск. І. 194. Словник української мови Грінченка