грязюка

Значення в інших словниках

1. грязюка — грязю́ка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. грязюка — (під ногами) болото, багно, кал, калюка, грязь; У ФР. бруд. Словник синонімів Караванського
3. грязюка — [гр'аз'ука] -кие, д. і м. -з'уц'і Орфоепічний словник української мови
4. грязюка — -и, ж., розм. Велика грязь (у 1 знач.). Змішати з грязюкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. грязюка — ви́тягти (ви́тягнути) / витяга́ти (витя́гувати) з боло́та (з багна́, з калю́жі, з грязю́ки і т. ін.) кого. Допомогти кому-небудь вийти з принизливого становища або позбутися злиднів. Фразеологічний словник української мови
6. грязюка — ГРЯЗЬ (розмокла земля), ГРЯЗЮ́КА підсил., БОЛО́ТО, БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ підсил., БАГНОВИ́ЩЕ підсил., БАГНЮ́КА підсил., БАГНОВИ́ЦЯ, БАГОВИ́ННЯ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА підсил., КАЛ розм., КАЛЮ́КА підсил. розм.; МІ́СИВО розм. (на дорозі — від ніг, коліс тощо). Словник синонімів української мови
7. грязюка — Грязю́ка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. грязюка — ГРЯЗЮ́КА, и, ж., розм. Велика грязь (у 1 знач.). — Окопами, ходами, по коліна в грязюці, в темряві тюпаєм — самі не знаєм куди (Вас., Незібр тв. Словник української мови в 11 томах
9. грязюка — Грязюка, -ки ж. Большая грязь. На дворі грязюка та холод. Левиц. І. 74. Словник української мови Грінченка