гуконути

Значення в інших словниках

1. гуконути — гуко́ну́ти дієслово доконаного виду гуркнути розм. гукону́ти дієслово доконаного виду крикнути, покликати Орфографічний словник української мови
2. гуконути — -ну, -неш, док. Крикнути, покликати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гуконути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
4. гуконути — ГУКО́НУ́ТИ, ко́ну́, ко́не́ш, док., однокр., розм. Підсил. до гу́кну́ти. Аж ось ударили в дзвін. Зично та гучно гуконув він на всю околицю, оповіщаючи людям про свято (Мирний, IV, 1955, 100). ГУКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех. Підсил. Словник української мови в 11 томах
5. гуконути — Гуконути, -ну, -неш гл. То же, что и гукнути, но съ силой. Грізно гуконув Грицько. Мир. Пов. І. 116. А чоловік з борозни: «а куди?» як гуконе! Драг. 15. Гуконула гаківниця. Мир. ХРВ. 126. Словник української мови Грінченка