завойовувати

див. перемагати

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завойовувати — завойо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. завойовувати — (краї) загарбувати, поневолювати; (права) ЗДОБУВАТИ, виборювати. Словник синонімів Караванського
  3. завойовувати — -ую, -уєш, недок., завоювати, -юю, -юєш, док., перех. 1》 Силою війська підкоряти, загарбувати країни, поневолювати народи і т. ін. 2》 перен. У боротьбі, праці, переборюючи труднощі і т. ін., добиватися, досягати чого-небудь, здобувати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. завойовувати — ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. завойовувати — Завойо́вувати, -йо́вую, -йо́вуєш; завоюва́ти, -вою́ю, -вою́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. завойовувати — ЗАВОЙО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех. 1. Силою війська підкоряти, загарбувати країни, поневолювати народи і т. ін. Фашисти пішли завойовувати нас! Стіною ми стали на захист Вітчизни! (Нех. Словник української мови в 11 томах
  7. завойовувати — Завойовувати, -вую, -єш сов. в. завоювати, -воюю, -єш, гл. Завоевывать, завоевать. Хоче завоювать у цього царя старшу дочку. Рудч. Ск. І. 106. Словник української мови Грінченка