завойовувати
див. перемагати
Джерело:
Словник синонімів української мови Вусика
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завойовувати — завойо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- завойовувати — (краї) загарбувати, поневолювати; (права) ЗДОБУВАТИ, виборювати. Словник синонімів Караванського
- завойовувати — -ую, -уєш, недок., завоювати, -юю, -юєш, док., перех. 1》 Силою війська підкоряти, загарбувати країни, поневолювати народи і т. ін. 2》 перен. У боротьбі, праці, переборюючи труднощі і т. ін., добиватися, досягати чого-небудь, здобувати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завойовувати — ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- завойовувати — Завойо́вувати, -йо́вую, -йо́вуєш; завоюва́ти, -вою́ю, -вою́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- завойовувати — ЗАВОЙО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех. 1. Силою війська підкоряти, загарбувати країни, поневолювати народи і т. ін. Фашисти пішли завойовувати нас! Стіною ми стали на захист Вітчизни! (Нех. Словник української мови в 11 томах
- завойовувати — Завойовувати, -вую, -єш сов. в. завоювати, -воюю, -єш, гл. Завоевывать, завоевать. Хоче завоювать у цього царя старшу дочку. Рудч. Ск. І. 106. Словник української мови Грінченка