загусти

Значення в інших словниках

1. загусти — загусти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. загусти — [загусти] -уду, -удеш, -удеимо, -удеите; мин. -уў, -ула; нак. -уди, -уд'іт' Орфоепічний словник української мови
3. загусти — див. загудіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. загусти — аж голова́ загула́, зі сл. уда́ритися. Дуже сильно. Молодиці закрутились серед хати та вдарились лобами так, що аж голови загули (І. Нечуй-Левицький). був та загу́в (попли́в). Зник, не стало когось, чогось. — О, між ними (запорожцями) єсть добрі лицарі!... Фразеологічний словник української мови
5. загусти — I. УПА́СТИ (ВПА́СТИ) (втративши рівновагу, опору), ПА́СТИ, ПОВАЛИ́ТИСЯ, ЗВАЛИ́ТИСЯ, ПЕРЕКИ́НУТИСЯ, ПОКОТИ́ТИСЯ, БЕРКИ́ЦНУТИ (БЕРКИ́ЦЬНУТИ) розм., БЕРКИ́ЦНУТИСЯ (БЕРКИ́ЦЬНУТИСЯ) розм., ПОЛЕТІ́ТИ розм., ПОСУ́НУТИСЯ розм., ЗАГУДІ́ТИ (ЗАГУСТИ́) розм. Словник синонімів української мови
6. загусти — Загусти́, -гуду́, -гуде́ш, -гуду́ть; загуди́, -ді́м, -ді́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. загусти — ЗАГУСТИ́ див. загуді́ти. Словник української мови в 11 томах
8. загусти — Загусти, -гуду́, -де́ш гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. ЗОЮР. II. 31. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» Шевч. 57. А загув — аж сумно слухати — неначе бугай у болоті. Рудч. Ск. І. 64. Мов дзвони, загули кайдани на неофітах. Шевч. 611. Словник української мови Грінченка