зберігати

Значення в інших словниках

1. зберігати — зберіга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. зберігати — Берегти, хоронити; (від руїни) оберігати, захищати; (традиції) не міняти, не порушувати; (від гниття) консервувати; (добро) не витрачати, приберігати, ЗАОЩАДЖУВАТИ; (віру) не зневірятися у; (запах) затримувати, не випускати. Словник синонімів Караванського
3. зберігати — -аю, -аєш, недок., зберегти, -ежу, -ежеш; мин. ч. зберіг, зберегла, зберегло; перех. 1》 Оберігаючи, тримати цілим, не давати пропасти, зникнути. || тільки недок. Містити що-небудь. 2》 Тримати що-небудь у певних умовах, оберігаючи від псування, руйнування. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зберігати — БЕРЕГТИ́ (тримати що-небудь у належному стані, не давати витрачатися; турбуватися про цілість, непошкодженість чого-небудь), ЗБЕРІГА́ТИ, ГЛЯДІ́ТИ, ХОРОНИ́ТИ розм., СХОРОНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
5. зберігати — Зберіга́ти, -ріга́ю, -ріга́єш; зберегти́, -режу́, -реже́ш, -режу́ть; збері́г, зберегла́, зберегли́; збері́гши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. зберігати — ЗБЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗБЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ж; мин. ч. збері́г, зберегла́, ло́; перех. 1. Оберігаючи, тримати цілим, не давати пропасти, зникнути. — Старі архіви треба зберігати (Донч. Словник української мови в 11 томах
7. зберігати — Зберіга́ти, -га́ю, -єш сов. в. зберегти, -режу, -же́ш, гл. Сберегать, сберечь. А ще і для мене Бог на світі радість зберіг. Мог. 85. Словник української мови Грінченка