калюка

Значення в інших словниках

1. калюка — калю́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. калюка — -и, ж. Збільш. до кал 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. калюка — ГРЯЗЬ (розмокла земля), ГРЯЗЮ́КА підсил., БОЛО́ТО, БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ підсил., БАГНОВИ́ЩЕ підсил., БАГНЮ́КА підсил., БАГНОВИ́ЦЯ, БАГОВИ́ННЯ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА підсил., КАЛ розм., КАЛЮ́КА підсил. розм.; МІ́СИВО розм. (на дорозі — від ніг, коліс тощо). Словник синонімів української мови
4. калюка — КАЛЮ́КА, и, ж. Збільш. до кал 2. Настала осінь: дощі, тумани, калюка невилазна (Мирний, III, 1954, 295); Під стріхами щебечуть ластівки, Будуючи хоромки із калюки (Вирган, Квіт. береги, 1950, 12). Словник української мови в 11 томах
5. калюка — Калюка, -ки ж. Большая, сильная грязь. Мнж. 121. Тепер дощ, калюка, — покаляєш свої білі ноженята. Мир. ХРВ. 306. Калюка на всі боки розбігалась од прудкої їзди. Мир. ХРВ. 301. Словник української мови Грінченка