кумедник

Значення в інших словниках

1. кумедник — куме́дник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. кумедник — -а, ч., розм. Те саме, що жартівник. || Те саме, що дивак. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кумедник — КУМЕ́ДНИК, а, ч., розм. Те саме, що жартівни́к. Де вже там на такого кумедника ображатись. Цей Семен розсмішить хоч кого! (О. Ільченко); Народився Гнатко Копитович таки в моєму рідному селі Пакулі роботящим і майстровитим колгоспним ковалем... Словник української мови у 20 томах
4. кумедник — ДИВА́К (той, хто викликає здивування своєю поведінкою, вчинками), ЧУДА́К, ОРИГІНА́Л розм., ЧУДА́Р розм., ЧУДИ́ЛО розм., ЧУДІ́Й розм., ЧУДОДІ́Й розм., ХИМЕ́РНИК розм., ХИМЕ́РА розм., ПРОЯ́ВА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ЕКСЦЕ́НТРИК заст. Словник синонімів української мови
5. кумедник — КУМЕ́ДНИК, а, ч., розм. Те саме, що жартівни́к. Де вже там на такого кумедника ображатись. Цей Семен розсмішить хоч кого! (Ільч., Серце жде, 1939, 256); // Те саме, що дива́к. Учні лісової школи зрідка кидають вкрадливі погляди. Словник української мови в 11 томах