мистець

Значення в інших словниках

1. мистець — мисте́ць іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
2. мистець — Митець, майстер, мастак, сов. умілець, (блискучий) артист, віртуоз, як зв. маестро. Словник синонімів Караванського
3. мистець — -тця, ч., заст. Те саме, що митець. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мистець — МИСТЕ́ЦЬ, тця́, ч., заст. Те саме, що мите́ць. Великий мистець був Менандр; .. під його руками каміння німе оживало і мармур неначе аж дихав, і мідь ворушилась, слонова кість і дерево всяке, і глина – усе воскресало у постатях дивних (Дніпрова Чайка)... Словник української мови у 20 томах
5. мистець — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм. Словник синонімів української мови
6. мистець — Мисте́ць, мистця́, мистце́ві, -стцю́! -стці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. мистець — МИСТЕ́ЦЬ, тця́, ч., заст. Те саме, що мите́ць. Великий мистець був Менандр; ..під його руками каміння німе оживало і мармур неначе аж дихав, і мідь ворушилась, слонова кість і дерево всяке, і глина — усе воскресало у постатях дивних (Дн. Чайка, Тв. Словник української мови в 11 томах
8. мистець — Мисте́ць, -тця́ м. Мастеръ, мастакъ. О. 1862. І. 65. Словник української мови Грінченка