обтулювати

Значення в інших словниках

1. обтулювати — обту́лювати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
2. обтулювати — -юю, -юєш, недок., обтулити, -тулю, -тулиш, док., перех., діал. Обкутувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обтулювати — ОБТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., кого, що, діал. Обкутувати. Мати сиділа на санях і обтулювала бараницями ноги (Н. Кобринська); Мати .. дитину обвили та киптариком обтулили (Марко Черемшина). Словник української мови у 20 томах
4. обтулювати — ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ) чим, у що (покривати чим-небудь кругом, з усіх боків), ЗАГОРТА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ОБМО́ТУВАТИ, ЗАМО́ТУВАТИ, ЗАВИВА́ТИ, УГОРТА́ТИ (ВГОРТА́ТИ), ВМО́ТУВАТИ (УМО́ТУВАТИ), ОБЕРТА́ТИ рідше, ТУШКУВА́ТИ рідше, ОБКЛАДА́ТИ чим, рідше... Словник синонімів української мови
5. обтулювати — ОБТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., перех., діал. Обкутувати. Мати сиділа на санях і обтулювала бараницями ноги (Кобр., Вибр., 1954, 109); Мати.. дитину обвили та киптариком обтулили (Черемш., Тв., 1960, 291). Словник української мови в 11 томах
6. обтулювати — Обтулювати, -люю, -єш сов. в. обтули́ти, -лю́, -лиш, гл. Плотно окутывать, окутать. Словник української мови Грінченка