одружуватися

Одружитися, брати (ч), братися, бути (за ким — про жінок), вийти (за кого), випхатися ("Випхалась на троє дітей"), вискочити (рано вийти заміж), віддаватися (за кого), вінчатися, женитися, заручитися, звінчатися, зашлюбитися, зійтися (а восени вони зійшлися), іти (за кого), обвінчатися, обручитися, паруватися, перевінчатися, побратися, повінчатися, розписатися, рушникувати (подавати рушники), шлюбуватися

Фразеологічні синоніми: брати до пари; брати за дружину; брати за жону; брати закон; брати за себе; брати шлюб; вести до вінця; випхатися заміж (про дівчат); вискакувати заміж (т.с.); відгуляти свайбу; влазити в сімейне ярмо; вступати в закон; вступати в подружнє життя; вступати в шлюб на віру (без вінчання); грати весілля; гуляти весілля; єднати дві одинокості; єднати долі; єднати сімейні узи; женитися на скору руку; зав'язати білий світ китайкою; зав'язати вік; зав'язати голову (ж.); зав'язати косу (т.с.); зав'язати світ; загубити вік (невдало одружитися); заквітчати старий вік (вийти молодій заміж за старого); запалювати сімейне вогнище; запропастити вік ; запрягатись у сімейного воза; зв'язувати руки (з ким — ж.); зв'язувати своє життя; зв'язувати свою долю; зійтися докупи; зійтися жити; іти до вінця; іти до шлюбу; іти заміж; іти заміж з вибриком та вискоком (охоче); іти на діти (одружуватися з удівцем); іти під вінець; іти у приймаки (ч.); іти у прийми; міняти чоловіків, мов рукавички (часто одружуватися); накладати на себе ланцюги (пута); Гіменея (жарт.); на рушники ставати; на рушничку стати; одягати пута Гіменея; поклонитись пані-матці хлібом (засватати); покривати голову; покривати косу ("Свята Покровонько, покрий мою головоньку". Але: покритка — покрита коса, покинута дівчина); приймати приймака; приймати старостів; приставати в прийми; справляти весілля (свайбу); ставати під вінець; ставати під вінцем; утопити голову (головоньку — за кого)

Приповідки: Побрались на чотири вітри й на п'ятий шум. Він так довго за нею ходив, що черевикам аж полегшало, коли вони побралися. Де я родилася, де ти зріс, що нас дідько докупи зніс. Багато оженився: узяв жінку й троє дітей. Без мене мене женили. Женився, як на льоду обломився. Женімось, небого, ти не маєш нічого, а я й того. Забув, що оженився та й пішов у солому спати. Ненадовго старий жениться. Спарувалися двоє: одне дурне, друге нерозумне. Спарувалися віхоть з деркачем

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одружуватися — одру́жуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. одружуватися — Брати шлюб, вінчатися, братися, іти <�ставати> до шлюбу, паруватися, (в загсі) розписуватися, (йому — ще) женитися, приводити жінку в хату, (їй) виходити заміж, віддаватися; док. Словник синонімів Караванського
  3. одружуватися — [оудружуватиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а Орфоепічний словник української мови
  4. одружуватися — -уюся, -уєшся, недок., одружитися, одружуся, одружишся, док., з ким, на кому і без додатка. Брати шлюб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. одружуватися — ОДРУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОДРУЖИ́ТИСЯ, одружу́ся, одру́жишся, док., з ким, на кому і без дод. Брати шлюб. – Коли б воля, одружився б він на Мотрі, вона така добра дівчина (Панас Мирний); Софія одружувалась з Ізаровим (А. Словник української мови у 20 томах
  6. одружуватися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн. Словник синонімів української мови
  7. одружуватися — ОДРУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОДРУЖИ́ТИСЯ, одружу́ся, одру́жишся, док., з ким, на кому і без додатка. Брати шлюб. Софія одружувалась з Ізаровим (Шиян, Вибр., 1947, 5); Теодосій радів так, ніби одружувався не Іванко, а він (Хижняк... Словник української мови в 11 томах