побілілий

Значення в інших словниках

1. побілілий — побілі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
2. побілілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до побіліти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побілілий — ПОБІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до побілі́ти. Марфа Долина стояла на своїх милицях, стискуючи держаки побілілими від напруги пальцями (С. Журахович); Лиш морщини глибокі І побіліле за ті дні волосся Свідчили, кілько він перетерпів (І. Словник української мови у 20 томах
4. побілілий — ЗБЛІ́ДЛИЙ прикм. (про обличчя, шкіру людини — який втратив природний колір, став блідим), ПОБЛІ́ДЛИЙ, ЗБІЛІ́ЛИЙ, ПОБІЛІ́ЛИЙ, ПОПОЛОТНІ́ЛИЙ, СПОЛОТНІ́ЛИЙ, ПОМЕРТВІ́ЛИЙ підсил. Марія вийшла на палубу і підставила вітру своє зблідле обличчя (В. Словник синонімів української мови
5. побілілий — ПОБІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до побілі́ти. Марфа Долина стояла на своїх милицях, стискуючи держаки побілілими від напруги пальцями (Жур., Дорога.., 1948, 91); Лиш морщини глибокі І побіліле за ті дні волосся Свідчили, кілько він перетерпів (Фр. Словник української мови в 11 томах
6. побілілий — Побілілий, -а, -е 1) Побѣлѣвшій. 2) Поблѣднѣвшій. Словник української мови Грінченка